Коли тікаєш від думок,
А може й від самої себе,
Тобі далеко до зірок,
Тобі не має місця в небі.
Коли течеш, як дощ, по склу,
Від поцілунків його танеш,
Коли чекаєш на весну,
А про його прихід не знаєш.
Коли живеш одне життя
Від запальнички помирая,
Скажи, що не тримаєш зла,
І жити в вічність відпускаєш.
А він до тебе по щоках
Твоїми ж котиться сльозами,
А ти ж не винна, що все так,
Нехай летить собі з птахами.