Ромео, де ти? Повернися!
Моя мара, мій дивний сон.
Фантазії, що не збулися,
Мій переповнюють полон.
Моє палке, хмільне бажання,
Таємна мрія (як завжди),
Сумне бездосвідне кохання,
Жага втікти аби куди...
Ромео, де ти? Повернися!
Моя ти доля, фатум, рок...
Мені казали: „Лиш молися,
І Бог відкриє суть думок”.
Та я не чую звуків правди!
Де полиск у твоїх очах?
Живи! Бодай мене заради.
Не траба сліз – вони є страх.
Але ти йдеш. Щасти в дорозі!
А я гадала, ти мій бог.
У щастя стрінеш на порозі
Своєї долі епілог.
І бачу, що любов умерла;
Для мене стали довші дні,
І вже “Felice di vederLa”
Повік не скажеш ти мені.
2003