СІМНАДЦЯТЕ ЧЕРВНЯ.
Нестерпний біль в скронях! -
Наче дзвони набату!...
Наче жар у долонях!...
Пішла із життя матуся моя -
Поринула в вічність її доброта...
В уяві зринають картини чіткі:
Усміхнена мама щось мовить мені -
Блакитні, мов небо, очі ясні,
Материнським коханням іскряться її.
Я впевнена, знаю, рідненька моя,
Знайшла душа спокій у Раю твоя.
І навіть на Небі, там, у Раю,
Ти будеш молитись за доньку свою.
Житиме в серці вічно... вона -
Ніжна, кохана, матуся моя....
25.06.2004