Хей, зазирни в моi очi прозорі дверi
кав'ярні затишноi атмосфери.
Хей, подивись як проходять повз мене
гроші, байдужі цифри, мікросхеми.
Хей, розмалюй мені фарбами вечір, бо
я відчуваю себе недоречно
у новому році, о цю годину, хвилини
цієї, за мовчанкой вітрини.
Хей, заховайся від вітру, від зайвих слів,
Місяц Лютий, мабуть, навіки зомлів.
Випий зі мною, пий за ту мою мрію -
закоханих зливу як терапію
недоліків хворих і напівстосунків,
яких я чекав, немов подарунків.
Хей, випий зі мною, бачиш, один я не вмію,
Щоб стало раптом усе зрозуміло