Мій народ – це маніяк революцій,
Дебіл змін на краще і де-еволюцій.
Мій народ не втрачає досі надій,
І вкотре на граблях шукає месій.
І знаходить, звичайно, лиш ніжки та ріжки.
«А щастя десь поруч… Потерпимо трішки…»
«Ні, додому вернемось. Там – дружина і сало…
Щастя іншим залишимо...» Мало
Боротьби, марноти і чудо-ідей…
І багато вогнів і щезлих Помпей…