Ти сядеш на операційний стіл,
Бо серед снів усіх твій сивий дух ні-
Чого не знайшов,
І листя крил
Опало золотом,
Лиш сивий дощ на кухні
Із крану - все гіркішає вода.
Ховається у золотих лаштунках
Твоя душа.
Сповільнена хода
Її звучить так болісно і лунко
Як оплески
Як ляпаси,
Як сніг,
Як рибина об лід, об очі й руки
Ти бився.
І у звивинах доріг
До НЕЇ
Ти знекровив свої рухи.
І став невидимим і повернувся в дім,
І повтікали в поле златі коні
На стигле жито.
Ти сидиш один,
На кухні хліб сухий на підвіконні.
Птахи твої поринули в літа
Видзьобувать поезію Горація.
І сивий дощ - нескорена сльота
От-от почне останню операцію.