Я створена чи з полум’я, чи з світла.
А може, лише із твого бажання...
Можливо, я – вода, та маю крила.
Я мрія, а чи лиш твоє страждання?
Я десь була до тебе, буду після.
Якою? Неважливо, бо не знаю...
Кохала я? Напевно... Та не вміла
Сказати “так”, коли душа бажала...
Я й досі не навчилась пробачати,
Тому кажу, що я – твоя провина.
Я знаю, що не зможу залишати
Своє тепло тобі... Бо маю крила...
Я полум’я, а чи вода спокійна.
Не маю я причини обирати.
Я там лиш, де мене шукає квітка.
Яка одна навчилася кохати...