ти схожа на цівку дощу на відлуння
гарматного пострілу у передмісті багдада
ти схожа на скривлений посміх
поета якого знайшли повішеним вранці
ти схожа на вовче виття на іржання
заляканих коней що чують
що смерть
що батіг
що нема тому ради
ти схожа на яблуко жовте
яке на уроки несе першокласник
в своєму важенному ранці
ти схожа на око сусідки
блакитне
ліворуч
по правому борту
на те він і авіалайнер
твій подих цупкий мов туман
що ховає від ока туриста
верхівку гори фудзіями
і постать твою не змалює ніхто
композитор художник поет чи банальний дизайнер
а нео
невиспаний нео
чекає на стукіт у двері
коли вже
коли вже
ти з’яви...
Поезіє, ти?