Завтра випаде сніг. Посивіє хутро ув осіннього лиса.
Завтра прийде на землю холодна, глуха та печальна пора.
Так, як губиться мідний п’ятак, - зникне сонце в занедбаних висях.
І замерзнуть вірші так, як тільки вірші замерзають на вістрі пера.
І прилипне до міста цупка невіддерна наклейка: “Зимове”,
Буде кава й цукерки, можливо, під музику “Квін” чи “Бітлів”,
Будеш ти – чарівна і чекана, і знов перерветься розмова,
Бо, скоріше за все, бракуватиме кави, цукерок чи слів...
Ну, а поки ще є по-осінньому ніжний, не зовсім святковий наш вечір,
І новими рядками та римами ще обросте записник.
Завтра буде зима. Завтра вгрузне у біле Одеса по плечі.
І забудеться сонце. І море.
Приємних вам снів.
До весни!