це буде блюз... гарячий, вечоровий
через Узвіз, між пагорбами вниз
він потече густим, духмяним трунком
торкнувшись вуст, солодким поцілунком
зітре полин, сновидно на карниз
зійде цей блюз-Господар-Замку...
це буде ніч...липнева, горобина
кресатимуть громи об стертий брук
а блискавиць симфонія дарунком
здаватись буде нам і поцілунком
ми не нап'ємо спрагу, каркне крук,
що вже пора, та буде час до ранку...
це буде світ... світанком оповитий
в густім тумані втопиться Поділ
мов сині мрії в золотавім човні
вквітчані рястом сплинуть поночовні
як спомин нам залишать лише стіл
з двома бокалами на соннім ґанку