Котилася торба з високого горба,
Строкато фарбована в біле і чорне.
Котилася торба, а в торбі – погорда,
Забутих зізнань знекривавлені орди,
Дешеве сумління під мотлохом страху,
Розгублені охи, захоплені ахи,
Ще й заздрості чорна глевка паляниця.
Кому доведеться – той буде жмуриться...