Білі конвалії ніжного серця –
Краплі весни на долонях твоїх,
Посмішки сонця і перші творіння,
Тож не образимо, світу мій, їх.
Ти назбирав мені вже оберемок
Квітів прекрасних, мов зірок з небес.
Ніби всю ніжність й кохання зберемо,
Щоб дарувати це чудо з чудес.
Посмішку найчарівнішу даруєш,
Квітки маленькі радіють в руках.
Знаю, що в світі таких не купуєш,
Адже кохання не важать в грошах.
Вийшовши з квітами променем сонця,
Поглядом лагідним ти мене стрів...
Білі конвалії ніжного серця
Можуть сказати все навіть без слів.