Стара фотокартка
Вісить на стіні -
Старої бабусі
Сини молоді...
Пожовклий папір
Та запилене скло,
На дальньому плані -
Знайоме село.
Все так і лишилось,
Як в давні часи:
Ті ж хати, подвір`я,
Ставок, реп`яхи...
Та щось не на місці...
Здригнулось на мить
Серце. Як тяжко
У грудях болить!
З чого - невідомо!..
«Де ж діти? - питаю, -
У Києві, мабуть? -
В столичному раю?..»
Бабуся не чує...
Борща наливає.
А потім - здивовано
Каже мені:
«Де діти? -
Б`ють німців!..
Вони -
На війні...»