Нехай не буде б льше в св т во н...

Анастасия Фоминичева
Мій Боже рідний! Скільки на Землі
Стоїть хрестів - гранітних свідків втрати.
І кожен з них - це сльози матерів,
Чиї сини - загиблії солдати.
 
І кожен з них - це безліч світлих мрій,
Яким не поталанило здійсниться.
І кожен з них - у пам'яті людській,
Безкрайніх болі й вдячності криниця.
 
Бо кожен з них - то мужнєє лице
Сміливої та справжньої людини,
Що віддала своє життя за те,
Щоб існували спокій, лад, родина.
 
Тож вдень і уночі з численних плит,
З плит пам'яті та вічної любові
Безсмертні імена кричать у світ:
"Нехай не буде більше в світі воєн!"

1995