Осінь... Місто... Вулиць
Лабіринти...
Де знайти дорогу до дороги?
Там де я одна і де один ти,
Одинокі воїни тривоги.
Вікна в кам"яницях старовинних
Світяться і гаснуть, немов очі,
Мов вогні очей моїх єдиних,
Що зірками йдуть на небо ночі.
Вже в вікні завішана фіранка...
Залишились тіні на фігурі...
Я в спокОю мабуть емігрантка,
Я напевно громадянка бурі!
Осінь... Ніч... І місто ляже спати...
...Бо режим. І тільки леви горді
Будуть цілу ніч охороняти
Вікон кольорові натюрморти...
У свомУ вікні запалю свічку,
Електроенергії не треба...
Бачиш, ще одну осінню нічку
Проведу у темряві без тебе...