Сьогодні я себе Тобі позичу...
Лиш твоє серце візьму як заставу.
Роповідай свою холодну притчу,
Про вірність, про любов, про гріх, про славу...
Я ніби слухаю, та зовсім слів не чую...
Я думаю, що зробиш ти, як скажу,
Що вже сьогодні мабуть тут ночую,
І безсоромно в твоє ліжко ляжу...
На простерадлах білих і невинних
Я розплету своє волосся грішне...
Немає правди в притчах старовинних,
Бо правда Ти і моє тіло ніжне...
Ти приголомшений, схильований, Ти вбитий!
Перед Тобою тільки правда "гола",
Ти так давно хотів мене любити,
То хай в вогні горить усе навколо!
І ми в вогні! Але Ти помилково
Мене вже не захочиш відпускати.
Для мене, вибач, це - одноразово,
Щоб потім просто притчу написати...