Дивно, таточку мій: я дорослий - а плачу,
За тобою сумуючи, таточку мій;
Твої руки порепані, сильні, старечі
Так погладити хочеться, таточку мій!
Вже не стану тобі суперечити, тату,
Й жалкувати не буду за долю твою:
Може, то у народу мого є найвищая мудрість -
Працювати до скону на рідній землі?..
Липень-серпень 1999.