Прощавай, моя рідна країно !
України не хоче народ,
Знову вкотре настала руїна -
Владарює ж-бо кодло заброд.
Дочекатися кращого часу -
Що не день, то надія сплива;
Із народу сотворено "масу",
У садках вже ніхто не співа.
Чи побачу тебе - світлу, гожу,
Посвіжілу від верб та ставків?
Я дивитись на тебе не можу,
Прощавай, Україно рабів!
Та стривай... вже сьогодні я бачу:
Над пустелею сонце світа...
Ще не раз за тобою заплачу,
Україно моя золота!
Чи судилось мені повернутись
З чужини, що чекає мене?
Прошу я - помудрішайте, люди!
І на краще життя поверне.
25.07.1998.