Життям нуртує гамірливе місто,
А я один у натовпі пливу;
Чуттєвих втіх гаптоване намисто -
Мов сон, що виринає наяву.
З любові свята кинутий тобою
У клопіт повсякденний, мов у вир,
Лечу по місту, не зачеплений юрбою, -
Потрапив до банальності в ясир.
А десь тривожне сонце пурпурове
Усякій звірині тривожить зір -
Отак і ти, скривавлена любове,
З-за крижаних випростуєшся гір;
Куйовдить вітер хмар черлені стяги,
Розбуркалось вже птаство між гілок,
І не пече ще сонячна засмага...
А я - у місті, де ядушний смог.
10.09.1997.