Вже стіни замку пліснявою вкрились,
І дише павутиння у кутках,
Паркетинки підлог від ніг стомились,
І вітер дме, розхитуючи дах.
Казкові чари голову сповили,
Десь дикий птах опівночі кричить,
Серця, і руки, й голови стомились,
Годинник зупинивсь,завмерла мить.
І пил століть, і біль хвилини -
Усе завмерло. Туга лиш бринить...
Минає все. пройдуть пустельні днини.
Сумління лиш опівночі не спить.