Кольоровим намистом
прикрашена я - твоя мила.
Забарившись у небі,
його я покину мерщій.
Я візьму твою пісню і нею
спокутую крила,
залишившись у тебе,
забувши про тьмяний вирій.
Не боюсь перехресних доріг
- най впіймає нас злива.
Нам солодка та сіль ,
що впадає на рани душі.
На смаглявих долонях твоїх
я прокинусь довіку щаслива,
і не знатиму більше той біль,
щоб писати строкаті вірші.