Мами руки ніжно обіймають.
Умивають ранні, теплі роси.
Не життя- дітей своїх кохають
І сивіють рано русі коси.
Вранці, вдень дитя оберігали
Материнські теплі, ніжні руки.
Із гніздечка діти вилітали.
Як раділа, що ростуть онуки!
Відлітають восени у вирій:
Не птахи- сивоволосі мами.
Подолайте довгі кілометри-
Обійміть їх дужими руками.
Словом теплим душу відігрійте.
На дорогу вигляда старенька.
Так чакає! Чи дітей зустріне
На порозі хати стара ненька?..