Мов Мадонна-ти у цвіті яблунь!
Схилилася до донечки у льолі.
Ласкою, теплом сповнений погляд.
Хай листя шелестить на осокорі.
Що промовляє немовляті?
Не чути, бо здаля спостерігаю.
І потопають в ніжнім цвіті хати:
Немає кращого від цього раю.
Крім немовляти, що зараз існує?
Як скарб тримає ніжне це створіння.
Оберігає й поглядом чатує.
Вимірювалось матерів терпіння?
Біда. Розправить крила і сховає.
Хіба злякають бурі, страшні грози?
А зараз лине пісня понад плаєм:
Попереду ще падолист й морози.