Місяць лютий, гостро кутий.
Вітер роздягає.
І собака в зиму люту
Свій притулок має.
Сонце блищить, мороз тріщить-
Душу не зігріє.
А від тепла і від ласки
Серденько радіє.
Лютий вітер в небі виє-
Козак степом їде.
Легко ступа кронячина-
Не лишає сліду.
Сумні думи- нема долі,
Ніхто не чекає.
Його одяг, наче ятір
Вітер продуває.
Кохав вірно дівчиноньку
Та жив у омані.
Вийшла заміж за іншого
І давно у парі.
Його доля загубилась
У лиху годину.
Плаче і болить серденько-
Шкода сиротину.
Місяць лютий, гостро кутий.
Туга серце крає.
Нема долі в козаченька.
Чи буде? Хто знає...