В село українське вороги прийшли:
Біду та неволю людям принесли.
І далеко чути прокльони і крик.
Народ український до рабства не звик.
Ховались дівчата, бігли: хто куди.
Їх наздоганяли люті вороги.
Красуня-дівчина втекла за село
Та татарське око й там її знайшло.
Наче блискавиця меч сяйнув й вона
До землі схилилась- червона трава.
Дрібненьке намисто, що на ній було
Розсипалось рясно-згодом проросло.
Виросла калина , як прийшла весна:
Буйним цвітом вкрилась ,наче молода.
Хто калину губить -лиха не мина.
Пам”ятайте, люди, в ній душа жива!
Легенду згадайте і цвіту не рвіть:
Китиці червоні хай радують світ.
В лузі, коло двору калина-краса:
Білим цвітом вбралась, наче молода.
Корисна рослина. Зна старе й мале:
Нежить проганяє, сили додає.
Символ України свято берегли-
Квітне і буяє не рік, а віки .