Моє кохання там,де марить Чатир-Даг,
Де рушником лягли серпанкові ліси.
Де мріють пастухи.А на твоїх вустах
застигла усмішка: і болю,і краси...
Співай же ,бистрина!Радій же,мій співець!
Нехай сягає дна,і знову вирина
Мелодія, що точиться з сердець.
Немає більше меж для пісні,що горить.
Що міниться як степ, розіп"ятий дощем...
Ти відчуваєш дзвін?Можливо,і я теж,
так само бачу дощ,що хмарою висить.
Нехай співа вертеп!І музика ключем
проллється на серця,впіймає голубів,
блисне в очах співця,сягне повитих гір,
розчинеться в руці...
І змовкне до тих пір,поки живе в душі,
поки живуть митці.