Ранковим теплим сонцем
Поглянула ти в вiчi
Крiзь темряне вiконце,
Прошепотiла двiчi,
Що небо вже блакитне
I, мов струмок прозоре,
Що вся земля вже квiтне,
Повiльно сходять зорi.
Летить по небу вiтер,
Для мене вiн складає
Iз теплих легких лiтер
Те слово, що спiває.
В промiннях цього сонця
Те слово виграває…
Ти ж дивишься в вiконце
I тихо завмираєшь.