Траплялось шукати людської підтримки -
Бував перемінливим ґрунт під ногами,
І мозок сповільнював рух до зупинки,
Зоставшись один на один з "ворогами".
Значні перепони (відомі, до речі:
І відчай у серці, і страх за майбутнє)
Ставали приманкою для порожнечі
І швидко росли, помічая відсутнє.
Раптово зникали і віра, і радість,
І спокій, який додавав оптимізму.
Натомість з'являлись напруга та слабкість,
Стрес стрімко погіршував стан організму.
Зникала дорога, а з нею і мрія -
Знаходити сили ставало все важче.
Але не згасала на Бога надія -
І згодом, нарешті, робилося краще.